Нараївська середня школа I-IIст.

Виникнення школи в селі Нараєві пов’язане із існуванням тут церкви Різдва Пречистої Діви Марії. При ній була утворена дяківська школа, в якій дяки навчали дітей читання та письма, а священники – основ релігії – катехизм.

За часів Австро-Угорщини церковно-приходьська школа уже стає тривіальною(загальною), де навчалися всі діти- поляки,русини(українці) та євреї. Спочатку школа в селі Нараїв була двокласною. Навчання ішло руською(українською) мовою, пізніше польською. Перед Першою світовою війною школа в селі стає чотирикласною. Вивчають уже крім мови(читання,письма) ще інші шкільні предмети. Школа дістає своє приміщення – хату,яку закуповує громада.

Перед Першою світовою війною, коли галичина була в сладі Польщі,громада в селі будує красиву і міцну цегельну будову – сучасну школу, яка була закінчена в 1939 році. Школа будувалася для початкової школи на 4 класи. Але вона повністю виконувала свою функцію навчальну вже, коли школа стає семирічною, а потім і дев’ятирічкою(неповною середньою школою).

З 1 вересня 1939 року розпочалася Друга світова війна і навчання в школі не розпочалося. Розпочалося навчання уже з приходом радянських військ. У людей поважного віку, в пам’яті багатьох вчителів, які їх навчали особливо запам’яталася жорстока вчителька- полька Боліховська. В часи окупації німцями нашого села, дітей навчав Теодозій Ількович Сновида.

Коли радянські війська у липні 1944 році звільнили Нараїв від німців, постає питання про відновлення роботи Нараївської початкової школи. Про те приміщення школи внутрідеревяні конструкції були спалені,  щоб в школі не розмістився гарнізон  стрибків  проти УПА. Та швидко школу відремонтовують. До цього учні вчилися у 2 хатах найнятим Бережанським відділом наросвіти у місцевих селян на вул.Макарівці.

У 1948/49 навчальному році школа уже запрацювала у відремонтованому приміщенні. Вчителями тоді були: Снігур Катерина Степанівна, Решетило Ганна Григорівна,  Павлів Данило Григорович(директор Резніченко Неля Семенівна). З 1952 оку початкова школа стає ростучою семирічкою.  Вперше починає навчатися п’ятий  клас. Школа укомплектована новими кадрами: вчитель фізики; креслення Дубель Петро Іванович, Клапаущак Осипа Михайлівна – біолог-хімік, Грунь Валентина Іванівна – вчителька укр. мови і літератури, Мазур Йосип Купріянович(математик і директор школи), Шкільник Ярослав  Юрієвич, Гуменний Михайло Онуфрієвич та вчителі молодших класів: Фортуна(Паневник) Мирослава Михайлівна, Гуняк Марія Іванівна та ін.
При директорі школи Парубочому  Миколі Федоровичу учні вже навчаються в 4-х корпусах  - домику фінському(2 класи), в селянській(єврейській колишній хаті) – майстерня – 2 класи, на “Роздорожі”  - за 1,5 км від школи навчаються два класокомплекти I-IV класів. Школа стає восьмирічною, потім девятирічною(неповносередньою).

Школа повність забезпечена матеріально – технічною базою – кіноапаратами, телевізором,   фільмоскопами. При школі відкрита велика майстерня(9*6м) оснащена верстатами по обробці деревини та заліза. Діє частково харчування дітей(буфет). Школа носить назву  - трудова, неповна середня школа.
Контингент учнів школи в загальному щорічно становить 150 учнів. Але бувають роки (1979) ,  коли кількість учнів становила 250 учнів. В останні роки пішла тенденція на спад кількості учнів школи.За директора школи Халіма  Рейзотуновича  Бабікова створено зразковий фізичний кабінет. Створюється шкільна їдальня, яка охоплює гарячим харчуванням всіх учнів школи. Підведено проточну воду із водогона села.

В 1970-1980 роках в школі діє шкільне лісництво “Дубок”, яке відмічене за свою діяльність багатьма дипломами, грамотами і цінними  подарунками.  На його рахунку тисячі гектар посаджених лісокультур, операцій по охороні лісової флори і фауни, збору лікарської сировини тощо(керівник вчитель Красниця М.В).
Школа в особі хорі і шкільного домрового  оркестру бере участь у святах Дня лісівника спільно з хором “Діброва” Бережанського лісгоспзагу(ниливського лісового господарства – теперішня назва) створюється лісівничий кабінет для учнів при Нараївському лісництві.

Школа визначалася в краєзнавчо-туристичній роботі. Юні туристи школи здобували призові місця не тільки в районі, а і в обласних змаганнях і зльотах. Двічі представники школи брали участь в республіканських зльотах-конкурсах юних лісівників в Києві і в обласних – в м. Кременці(вчитель Красниця М.В)
Наступними директорами були Огниста Марія Федорівна, Кравчук Григорій Никифорович, Блащак Василь Михайлович, Сімора Олександр Васильович. Більша половина вчителів школи – випускники цієїж школи.

Школа дала ряд знаменитих людей України:
Іваницький Степан Миколайович, - колишній директор Кременецького лісгоспу, Більський Михайло Рафаїнович(професор Львівської політехніки). На даному етапі проблемою для школи школи є проблема зменшення контингенту учнів. Школа працює у навчально-виховному процесі над проблемою: “Єдність сімї і школи у вихованні патріотизму майбутнього громадянина України”

 

Вгору